Моє село

Волинська сільська територіальна громада.

 

     Землі, на яких сьогодні розташовані населені пункти Розо-Люксембурзької та Волинської сільських громад, в кінці ХVIII століття за наказом Катерини ІІ були продані  німецькому генералу Шліппе. Володіння його простяглися між поселеннями Торгаївка і Хрестівка. Наприкінці 1816 року з Германії у Таврійську губернію розпочалося переселення німців з метою «навчання» наших селян вміло вести сільське господарство, яким генерал Шліппе продавав цю землю частками і за більшу ціну. Так виникла німецька колонія Федорівка. На місці своєчасного села Волинське жив у своєму маєтку Геслер, якому Шліппе продав 1000 десятин піхотної землі і 10 десятин – винограду.

     У 1905 році Геслер перепродав ці землі заможному мужику Желябову Митрофану. За рахунок дешевої праці найманих робітників Желябов розбагатів і перед Великою Соціалістичною революцією мав вже чотири тисячі десятин землі.

     В січні 1918 року після визволення таврійських степів частинами Червоної армії, почався перерозподіл власності, а саме: земель сільськогосподарського призначення. В межах території сьогочасної Волинської сільської територіальної громади розташувались хутори Кригіних, Коновалових, Богданових, Полуекотових, Желябових, Семенових, Остапенків, Черкасових, Шліппе, Черемісіних та Ліснічіх. У той час всі ці хутори об’єднувалися і мали поширену загальну назву Шліпанка, від прізвища німецького  землевласника Шліппе. Пізніше з’явилась офіційна назва поселення Федорівка ІІ.

     На час створення Каховського району, в с. Федорівна 2-га мешкало 169 селян, в Посьолке при 2-й Федорівні – 490 селян, а в с. Федорівна 1-ша – 453 жителя. Всі вони ввійшли до складу Федорівської сільської ради з центром в с. Федорівна 2-га. Відстань сільської ради до Каховки нараховувала 40 км., до Посьолке – 4 км., до Федорівни першої – 4,5 км. На той час у Федорівні 2-й  працювала парова мельниця, а по хуторах 7 вітряків. В Федорівні 1-й переважно мешкали німці, а в Посьолке і Федорівні 1-й – українці.

     Згідно документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (м. Київ) у 1925 році до складу Федорівської сільської ради входили: село 2-га Федорівна, село 1-ша Федорівна, Посьолок при 2-ій Федорівні та хутори: Пашкова, Штиріних, Сердюка, Черкесова, Токарєвих, Борзенка, Береженка, Сердюкові, Богданова, Журавля, Несених, Токарєвих,Желябіних, Лук омського, Ситника, Шоколаєвих, Алейникова, Широкого,Полуектових, Луханіна, Леснічіх, Черемісіних. В хуторах мешкали селяни від 1 до 25 чоловік, переважно: 8-13 чоловік.У 1927 році до складу Каховського району входять 1-ша Федірівська сільська рада та 2-га Федірівська сільська рада, в яку відповідним чином входили висілки: 2-га Федірівка, Запорожець, Нрва Поляна, Новоселівка та Шевченко.

     У висілках 1-ша Федірівка налічується 99 господарств, в тому числі 4- неселянського типу. Кількість населення: 268- чоловіків, 278- жінок, разом -541. Переважна національність – німці. У висілках 2-га Федорівна налічується 206 господарств, в тому числі 6- неселянського типу. Кількість населення: 184- чоловіків, 184- жінок, разом - 368. Переважна національність- росіяни.

     У висілках Запорожець налічувалось 39 господарств та мешкало 213 селян, у Новій Поляні – 19 господарств і 116 жителів, у Новоселів ці 33 господарства та 169 селян, в Шевченкові 44 господарства і 208 мешканців. Переважна національність – українці. При цьому тільки у Новоселів ці було одне неселянське господарство.

     В січні 1929 року організовується зернотрест «Червоний Перекоп» до складу якого увійшли і землі Федорівки ІІ. Настає період колективізації. Починається масове розкуркулення заможних селян. Тих, хто був проти Радянської влади, були виселені до Сибіру, а їх будинки заселяли жителями із Волині, які торгували дьогтем. Природні кліматичні умови таврійських степів та лісів Волині дуже відрізняються, тому волиняни в нашій місцевості не прижилися і виїхали, а згадкою про них залишалася назва поселення Волинське, яке офіційно було перейменовано в 1940 році.

    Раніше, на території села Волинське протікало дві річки, які з’єднували дві великі подини: Рубанівську та Агайманську. Річки із-за погодних умов обміліли, а згодом, і зовсім повисихали. З часом їх занесло піском та пилом. Біля цих річок стояв великий вітряк, де молотили борошно.

    В період розбудови соціалізму селяни показали зразки трудового героїзму. Мирна праця радянських людей була порушена вторгненням німецьких загарбників. За словами очевидців самих бойових дій в селі Волинське не було, але його бомбили й обстрілювали. Стояли ферми, де держали худобу і щоб якось ходити на роботу, годувати худобу та доїти корів, рили окопи від села й до ферми і повзли по них, здираючи навіть шкіру на обличчі. Окопи були мілкі, багато каміння, а пригиналися дуже низько, щоб не зачепило кулями або осколками від снарядів.

     Майже всі чоловіки пішли на війну, багато хто пропав безвісти, багато хто загинув, захищаючи свою рідну землю.

     Ім’ям одного з бійців названо вулицю села Волинське. Це вулиця Марії Павлівни Денисової – червоноармійця зенітного артилерійського полку, 1922 року народження, яка під час бою 2 листопада 1943 року загинула та похована на сільському кладовищі.

     Воїнам, загиблим при обороні нашого населеного пункту в період Великої Вітчизняної війни, встановлено в центрі села Волинське пам’ятник на якому написано: «Пам’ять про подвиг солдатський вічна 1941 – 1945 р.». Біля пам’ятника – могила, де перезахоронені останки, знайдених загиблих воїнів.

             1 січня 1976 року на базі відділку радгоспу імені Рози Люксенбург був створений радгосп імені генерала Карбишева.

     На  підставі рішення Херсонського облвиконкому від 16 липня 1982 року  №452/13 у Каховському районі утворено Волинську сільську раду з центром в селищі Волинське і підпорядкування їй селище Остапенка Розо-Люксембурзької сільської ради.

Кількість населення Волинської сільської територіальної громади на 01.11.2012 року складає: 569 чоловік з них: 492 – с.Волинське і 77 – с.Остапенка. В тому числі: 83 пенсіонера, 31 дитина дошкільного віку та 60 школярів.
Площа території сільської ради складає 8964,37 га.

 

 Першим сільським головою була обрана Сосна В.П. З 1986 року сільським головою був обраний Новаков В. М., а потім Писарчук О.Ю., Зайцев В.В., Заяць В.М. А з 2006 року і по цей час  сільським головою є Нізкіх А.Г. Секретарем сільської ради працювали Сосна В.П., Мартинюк Н.А. та Круглова В.М.  У виконавчому апараті сільської ради працюють спеціалісти:  головний бухгалтер Мельник Н.В., Сосна С.А., Димова Л.І., Шпичак Н.В. В складі депутатського корпусу ради працюють на громадських засадах 14 поважних, обраних селянами громадян.

     На території Волинської сільської ради знаходиться середня школа І-ІІІ ступенів.
Першу школу тут відкрили у будинку німецького поміщика Геслера у 1905 році. Це було невелике приміщення – коридор і дві класні кімнати де навчалися учні з 1 по 4 клас. Школа припинила свою діяльність на час німецької окупації з 1941 по 1943 рік. З 1 вересня 1943 року Волинська початкова школа поновила свою діяльність. Вчителями працювали П’ятигорець  О.З., Черняєва О.П., Леонтєва Д.Г. В різний час вчителями початкової школи працювали Власик Т.В., Собко В.В., Заяць С.К., Заяць В.М., Корінь О.Г., Жайворенко Г.С.
З 1979 по 1983 рік завідуючим Волинською початковою школою працював Заяць В.М.
У 1983 році початкова школа була реорганізована у восьмирічну, директором якої був призначений Малишенко П.М.,  в1993 році  - у середню школу, а в 1994 – в загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.

    Станом на 1 вересня 2012 року в школі навчається 60 учнів, працює 19 вчителів та 10 чоловік обслуговуючого персоналу.

       На території Волинської сільської ради, по вулиці 35-річчя Перемоги знаходиться Волин-ська сільська бібліотека.

В 1978 році бібліотека розміщувалась у приміщені сільського будинку культури, бібліотекарем на той час була Писарева О.Й. В 1984 році працювала бібліотекар Пушкар Н.    А з 1988 по 2007 рік бібліотекою завідувала Круглова В.М.

    З 2007 року бібліотеку очолила Нізкіх С.М. В 2010 році бібліотека взяла участь у конкурсі програми «Бібліоміст» та стала переможцем конкурсу з організації нових бібліотечних послуг. В новому приміщенні в будівлі дитячого садка „Сонечко” був зроблений ремонт.        6 жовтня 2011 року в с. Волинське відбулося  відкриття Інтернет-центру та новосілля сільської бібліотеки.

На сьогодні бібліотека надає користувачам нові послуги:  – спілкування за допомогою Skype в соціальних мережах; актуалізація вкладників Ощадбанку колишнього СРСР. В ній постійно проводяться масові заходи: вечори, диспути, вікторини, голосні читання, круглі столи, та багато ін.. Діють і постійно змінюються книжкові виставки.

    

Починаючи з 1976 року, коли радгосп ім.. генерала Карбишева  розбудовувався, масово почали заселятися переселенці з різних куточків Союзу. Виникла потреба в новому більшому дитячому садку і в 1976 році був побудований новий дитсадок на 70 місць. Відкрили три групи: старша, середня та молодша. Завідуючою цього дитсадка була Зайцева С.М., завгоспом – Гринь Н.В., вихователями – Соловей В., Тимофєєва Л.О., Сацюк В.В.,нянями – Хижинська М.,Філенко Г.

    Але в середині 1980-х років, зв’язку з високою народженністю дитячий садок не вміщував всіх бажаючих і знову виникла потреба в додаткових місцях. В 1986 році розпочалося будівництво нової двохповерхової будівлі дитсадка на 90 місць. Будівництво завершилося  2 грудня 1986 році рішенням спеціально створеною комісією об’єкт було прийнято, а 10 січня 1987 року дитячий садок  прийняв перших діточок.

Завідуючою дитсадка працювала Остапенко Л.В., вихователями – Табор Н.П., Тимофєєва Л.О., Волощук О., Хомін І.С., нянями – Корнарчук Н.В., Герман Т.Є., кухарем – Дубинська В.П.

     В 2000 році при ліквідації радгоспу, дитячий садок був переданий на баланс сільської ради, але за недостатнім фінансуванням  тимчасово припинив свою діяльність.

     В 2011 році сільська рада за допомогою районної ради та райдержадміністрації розпочала ремонт дитячого садка. На даний час уже відновлено: систему опалення, електро та водо забезпечення, ремонт покрівлі, відновлено роботу каналізаційної системи,  встановлені унітази та умивальники, замінені двері, другий поверх підготовлений до фарбування.

     Зараз в дитячому садку працюють: завгосп  Гринь Н.В. та охоронці Костючок Г.І. і Чернік О.В.

     В селищі Волинське активно працює сільський Будинок культури, директором якого є Табор Надія Петрівна.

                                    
Заклад був збудований в 1968 році. Будинок культури являється місцем проведення вечорів відпочинку для молоді та проведення культурно-масових заходів для сільської громади. СБК має сцену, глядацьку залу, фойє та кабінет директора. В 2006 році було проведено капітальний ремонт та придбано одяг сцени, штори на вікна, DVD, акустичну систему та телевізор.

     Під керівництвом художнього керівника проводяться тематичні вечори та концерти до календарних свят. Активну участь у художній самодіяльності беруть солісти Чайка Н.В., Ціомашко А.М. та Іваніцька Л.

     На території Волинської сільської ради працює фельдшерсько-акушерський пункт.

 В 1980 по 1995 роки він був розташований по вулиці Рози Люксенбург і завідувала ним Лисоконь Віра Тихонівна. В 1995 році лікувально-профілактичний заклад було переведено в будівлю, яка знаходиться по вулиці 35-річчя Перемоги. В 2007 році у ФАПі зроблене автономне опалення, а в 2009 – замінені двері та вікна на пластикові. В закладі злагоджено працюють молоді спеціалісти: завідуюча Самусенко О.А. та Гловацька Я.В. та вже більше 10 років працює санітаркою Осіпова З.М.

 

Воїни-інтернаціоналісти:

Поздняков Анатолій Анатолійович 01.02.1968 року народження, житель с. Волинське, проходив службу в Афганістані  (1986-1988), був нагороджений медалями Жукова (60 лет Великой Отечественной войны), „За мужество и честь”,  „От благодарного Афганского народа”, „70 лет вооруженным силам  СССР”, „Захиснику Вітчизни”, „За боевые заслуги”.

Здрачук Анатолій Миколайович  20.03.1965 року народження, житель с. Волинське, проходив строкову військову службу в Афганістані (1983-1985), інвалід ІІІ групи, був нагороджений медалями Жукова (60 лет Великой Отечественной войны), „За мужество и честь”,  „От благодарного Афганского народа”, „70 лет вооруженным силам  СССР”, „Захиснику Вітчизни”; „Воину-интернационалисту”,  „За боевые заслуги”.